Звернення декана факультету інформаційних технологій Теслі Ю.М.

Шановні добродії та добродійки!

 Ситуація, яка зараз склалась навколо мого імені, змусила мене звернутися до Вас. Людей, які цінять найбільше в цьому житті добро, позитив.

Будь – яку країну роблять люди. Люди, які творять, розвивають, працюють. Чим їх більше – тим багатша буде країна. Але чим більше людей, які орієнтовані на знищення, на отримання позитиву від того, що комусь погано – тим гірше країні.

На парламентських слуханнях у Верховній раді старший науковий співробітник інституту математики НАН України, кандидат фізико-математичних наук Єгорченко І.А. заявила, що «На жаль, у нас навіть в Київському університеті декан факультету відомий псевдонауковець пан Тесля, ну, який вчить студентів невідомо чому.».

Так от, я з її слів псевдонауковець. Чому? Адже до моменту її виступу не було жодної наукової праці, яка б розвінчувала те, що зробив я в науці.

Зрозуміло, що я не міг на це не відреагувати. В будь якій розвиненій країні будь які спори між фізичним чи юридичними особами вирішуються в суді. Це всім відомо. Тому я подав позов до суду, щодо захисту честі і достоїнства. У відповідь в соціальних мережах розпочалась істерика, іншого слова не підбереш, обливання брудом мене, факультету, університету, моїх заслуг і т.п. Справжнє цькування (почитайте в соцмережах – невже це роблять вчені?). Але змінився акцент. Якщо Єгорченко І.А. просто обвинуватила мене, що я псевдонауковець, то тепер пішла інформація, що псевдонауковою є моя теорія несилової взаємодії.

Давайте розділимо ці питання.

  1. Я, «псевдонауковець»? Моя основна робота – декан факультету інформаційних технологій Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Я був запрошений в Київський національний університет імені Тараса Шевченка не тільки як вчений. Я професійний проектний менеджер найвищого міжнародного рівня («А» по версії Міжнародної асоціації управління проектами). В Україні таких менеджерів всього близько 10. Я пройшов підготовку в Інституті Економічного Розвитку (Вашингтон, США). Створення факультету – складний проект. Як професіонал, вважаю, що з цим проектом я справився. Ні в нашому університету, ні в Україні в цілому я думаю не було такого прикладу, щоб за 4 роки був створений факультет, на якому вже навчається близько 1000 студентів, працює майже 100 викладачів, є свій корпус і навчання проводяться по 12 освітнім програмам.

Тепер групка людей, які дуже турбуються за науку України хочуть приклеїти мені ярлик «псевдонауковця», щоб я пішов з своєї посади, з освіти, науки. Знищити мене – ось лейтмотив їх діяльності. Для цього вони шукають різноманітні недоліки. Псують сторінки про мене в інтернеті. Пишуть різноманітні експертні висновки та звернення.

Припустимо, що я піду з посади декана, припиню займатись викладацькою і науковою діяльністю (на мою думку псевдонауковці не мають на це право) – кому від цього стане краще? Факультету, яким я керую як професійний менеджер? І як би опоненти не старались мене очорнити (спробували б самі керувати таким проектом!) – в них ніколи цього не вийде, адже і працівники факультету, і керівництво університету знають та цінують результати моєї роботи. Чи може стане краще студентам, яким я припиню читати лекції по інформаційним технологіям (до речі, незнаючі мене люди обвинувачують в тому, що я викладаю свою теорію в університеті. Неправда! Я її не викладаю!)?

Вони так турбуються за Україну?! І кому ж буде краще, якщо я насправді поїду з України. Чого добиваються ці люди? Щоб Україна стала могутнішою? Виживаючи з неї мене, як професіонала?

Який я декан, може оцінювати тільки керівництво, а не група «непричетних». А чи я «псевдонауковець» повинен дати оцінку суд. Хочеться, щоб це всі зрозуміли. І дали суду спокійно в цьому питанні розібратися.

  1. «Псевдонаукова» моя теорія несилової взаємодії. Це моя творчість, як вченого. На мої дослідження держава не витратила ні копійки. Все це у вільний від основної роботи час (на жаль, з 2014 року в мене його практично не було. Хто знає, що таке створити новий факультет, той мені повірить).

Тепер про саму теорію. Її суть в наступному:

2.1. Під несиловою взаємодією слід розуміти тільки інформаційну взаємодію.

2.2. Створена комп’ютерна модель віртуальної природи, в якій всі взаємодії обумовлюються інформаційними причинами. В основі цієї моделі – спеціальна теорія відносності (навіть не розумію, чому мене обвинувачують в тому, що в моїй теорії щось їй суперечить. Навпаки, вона тільки отримала розвиток, цікаву інтерпретацію і пояснення).

Для своїх опонентів можу зробити посилання на 54 статтю Конституції України: «Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом. Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством. Культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами».

Я маю право побудувати будь яку комп’ютерну модель. Вона може співпадати чи не співпадати з поглядами деяких фізиків. Я не фізик, і не проводив натурних експериментів по природі руху. Я цю природу придумав, змоделював в комп’ютері, щоб показати, що ті ж самі закони руху можна отримати через інформаційні взаємодії.

2.3. Проведені експерименти (викладені в монографії «Несилова взаємодія», 2005 р.) підтвердили, що статистичні закономірності в слідуванні фрагментів природно-мовних текстів відповідають отриманим з розробленої моделі формулам інформаційної (несилової) взаємодії.

2.4. Отримані в цій моделі формули використані для опису взаємодій між елементами рефлекторних інтелектуальних систем (нейронні мережі). На цій основі розроблено безліч систем, які успішно прогнозують результати футбольних матчів, розуміють природну мову, оцінюють інвестиційні пропозиції, розподіляють повідомлення по адресатам і т.п., що теж опубліковано.

І саме головне! На основі цього зроблено припущення, що можливо не в деякій віртуальній природі, а саме в нашій, всі взаємодії обумовлюються інформаційними причинами.

В 1979 році я був переможцем Республіканської олімпіади з кібернетики. Я створив систему управління будівництвом Південно-Української АЕС, яка була визнана типовою в Міненерго СРСР. Як програміст я витратив лише місяць щоб розробити систему електронного документообігу. На розробку та впровадження корпоративних систем управління проектами я витрачаю близько півроку. На побудову названої вище моделі я витратив близько 30 років! Було проведено тисячі комп’ютерних експериментів. Уявіть, наскільки складно було вирішити цю задачу.

Врешті-решт я і мої учні показали адекватність розробленої моделі практичними розробками, впровадженням у виробництво, експериментами. До речі, за адресою https://www.youtube.com/watch?v=VfELcaLL_KE можна подивитись демонстрацію системи голосового управління технічними пристроями. Чи бачили ви в світі хоч одну подібну систему, яка розуміє довільну (!!!) природну мову? Ні!

Нагадую, практика – критерій істини. А теорія пройшла практичну перевірку.

Я ознайомився з поясненням псевдонауковості моєї теорії. На Землі знайшлися «Боги», які взяли на себе сміливість визначати Істинність чи Хибність науки. Навіть смішно. Дивіться:

а) Жодної наукової статті, яка б заперечувала теорію чи вказувала на хибність експериментів, які її підтверджують, немає!!! Це на противагу моїм науковим працям в зарубіжних журналах (в тому числі включеними в науково-метричну базу Скопус), на противагу моїм монографіям, які рецензувались відомими вченими.

б) Опоненти витратили (в додаток до спілкування в соцмережах, яке по моїм розрахункам займає у них сотні годин відірваних від наукових досліджень) час на підготовку експертних висновків. Чомусь вони всі фізики. Хоча теорія в сфері інформатики!

І що в цих експертних висновках:

  • висновок членів вченої ради фізичного факультету по монографії «Несилова природа взаємодій» (так вони написали). Такої монографії в мене немає?! Якщо щось пишете і підписуєтесь не читаючи, то хоча б подивіться назву монографії. А то ж підтверджуєте, що підписуєте, не читаючи;
  • висновок групи експертів на науково-популярну книгу колективу авторів «Бесіди з Теслею. Теорія несилового світу». Це мабуть вперше в світі вчені оцінюють теорію по науково-популярній книзі. Невже так важко було ознайомитись з монографією? Хоча мені ясно, адже монографія в сфері інформатики. І фізикам там багато чого не ясного. А тут така проста науково-популярна книга. В якій головний герой БабаЯг (це не помилка) літає на мітлі. Дійсно в ній порушуються фізичні закони?!
  • висновок деяких членів Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, що представляє інтереси наукової громадськості. А там тільки висновок, що теорія псевдонаукова. Ніхто навіть не заморочувався пояснити чому?! Навіть дати в цьому документі немає. Зрозуміло чому. Навіть не сумніваюсь, що він був зроблений після виступу Єгорченко І.А. Але мабуть у підписантів совість є, і вони не хочуть займатися підлогом, поставивши більш ранню дату.

На жаль провідна роль в доведенні моєї псевдонауковості належить моєму колезі – декану факультету радіофізики, електроніки і комп’ютерних систем (далі – ФРЕКС) Київського національного університету імені Тараса Шевченка Анісімову І. О. Своїми експертними висновками (щось я раніше не помічав, щоб він розбирався в інформатиці) він доводить, що керівництво університету прийняло на роботу псевдонауковця. Це верх цинізму. Якщо маєш свою думку – є Вчена рада університету, де можна виступити, пояснити. Є кабінет ректора. Врешті-решт, 10 листопада на факультеті інформаційних технологій було організовано круглий стіл «Теорія несилової взаємодії. Між псевдонаукою і теорією всього». Ніхто (!) з опонентів не прийшов, включаючи й Ігоря Олексійовича Анісімова. Можна зробити висновок, що нікому з них наукова дискусія не потрібна. Їм потрібно знищити мене, щоб не програти суд. Бо інакше всі зрозуміють – хто вони є.

До речі в 2014 році я виступав на цьому факультеті з своєю теорією. Так вийшло, що наш факультет на той момент не мав Вченої ради (майже не було викладачів, не було ще і студентів). І керівництвом університету всі питання нашого факультету були віднесені до компетенції Вченої ради радіофізичного факультету (тоді він так називався). На семінарі я отримав негативний висновок. Це всі пам’ятають. Та тільки більшість забула. Що в 2009 році я теж виступив на цьому факультеті. З своєю теорією. І отримав висновок (він є в монографії «Вступ до інформатики природи»), в якому було сказано що теорія цікава, незвична, багатообіцяюча. Ось так. Був чужим – все в порядку. Став деканом університету – все погано. Теж можу пояснити.

Недавно, коли я звернувся до Анісімова І.О. з пропозицією дозволити нам приймати на контрактній основі студентів з спеціальності «Комп’ютерна інженерія», він мені заявив «що конкуренція їм не потрібна». Самі грошей практично не заробляють, заяв від абітурієнтів на ФРЕКС в чотири рази менше ніж на наш ФІТ, і декана ФРЕКС це не хвилює. Тільки б йому було добре і не було ніякої конкуренції. Тепер я розумію, джерело протистояння – всередині університету.

Заздрість, боязнь конкуренції, неможливість пережити те, що очолюваний мною факультет потужно розвивається. Згадаю, що при обранні мене деканом проти мене проголосувало 10 членів Вченої ради. Це при тому, що факультет мене підтримав одноголосно. Це при тому, що я професійний менеджер, який на момент голосування вже показав вражаючі результати по створенню факультету. Це при тому, що ніхто в залі не виступив проти обрання мене деканом ФІТ. Тож по суті Єгорченко І.А. лише рупор чужих думок. І хто їй це підказав, залишається лише гадати. Але знову таки, виникає питання, невже Єгорченко І. А. такий відомий вчений, як це звучить з експертного висновку, який підписав Анісімов І.О.? І невже це в неї, а не в мене більше 200 наукових праць, майже 30 захищених аспірантів і докторантів? Невже вона є лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки?! Хто дав їй право судити інших вчених, та ще й з парламентської трибуни? Ще раз нагадаю, що на момент її виступу не було ніяких наукових праць, які б стверджували не тільки те, що я псевдонауковець, а навіть те, що псевдонауковою є моя теорія.

Я вважаю, що така поведінка вченого по відношенню до свого колеги не відповідає вимогам п.1.10 проекту Етичного кодексу вченого України, схваленого Загальними зборами Національної академії наук України 15 квітня 2009 р., де зазначено, що вчений не має чинити дій, які можуть завдати шкоду професійній репутації колег; за наявності неспростовних доказів неетичних чи непрофесійних дій вченого, наукове співтовариство має у відкритій неупередженій дискусії дати їм відповідну оцінку (вище вказував, що ніхто з моїх опонентів НЕ ПРИЙШОВ на круглий стіл 10.11.2017 р., присвячений піднятим самими ж опонентами питанням).

Тінь від закидів зазначеної особи в бік свого колеги вченого звичайно падає і на тих поважних людей, хто привів її на високу парламентську трибуну. Якщо люди з таким вихованням як у Єгорченко Ірини Анатоліївни (це можна подивитись в соціальних мережах) «воюють» за чистоту освіти і науки, то що буде з нашою освітою і наукою у майбутньому?

Закони в нашій країні такі, що за свої слова потрібно відповідати. Як і в будь якій розвиненій країні такі питання розглядаються в судових засіданнях, а не істерикою в соціальних мережах.

Як же це все красиво вписується в саму теорію несилової взаємодії! Позитив можна отримувати або від того, що створюєш добро другу, або знищуєш ворога. Я для них ворог. Перед тим були інші вороги. Надіюсь, ми їх провчимо і після мене вони вже не шукатимуть ворогів серед тих, хто працює. А як я працюю, всі хто знайомий зі мною, добре знає. Ми створили новий факультет всього за 4 роки. І який факультет! Не рівня іншим по методам організації навчального процесу, по практичному навчанню, по якісному навчанню, по залученню до навчального процесі ІТ компаній, по позитивній аурі на факультеті. І тепер порівняйте це з тим, що пишуть ці люди. І тоді Ви зрозумієте, чому наша Україна така нещасна. Творіть. А не знищуйте. Знаєте, в 30-х роках минулого століття було знищено багато вчених, військових, інженерів. І не стільки тому, що карним органам цього хотілось. А тому, що писали доноси один на одного. Дай волю тим людям, які цькують мене в соціальних мережах, так вони б не тільки донос на мене написали, але й спалили б на вогнищі, як єретика. Хоч я впевнений, що основні статті (навіть видані у США і Франції), і монографії по теорії несилової взаємодії вони не читали. А ніхто їм не заважає прийти до мене, і в формальній чи неформальній обстановці подискутувати за мною. Може тоді справді в дискусії народиться Істина?

У моїх опонентів немає шансів виграти. Якщо суд визнає, що я псевдонауковець – про це протистояння швидко забудуть. В мене буде час зайнятись і теорією, і публікаціями в провідних наукових журналах світу, тому що з 2014 року я не мав часу займатися своєю теорією. Крім того повернуся до професійного проектного менеджменту. Лаври переможця моїм опонентам ніхто не вручить. Якщо з часом теорія буде признана – тоді те цькування, яке організували мої опоненти виявиться дитячою іграшкою, порівняно з тим, що чекає не тільки їх, а й їх нащадків. Це зустрічалось в історії і неодноразово, наприклад, із такими «псевдонауками», як кібернетика та генетика. І це ж саме чекає тих, хто не розуміє, що «практика критерій істини», а не вони!

Ще одне питання я собі часто задавав. А чому названа теорія виникла саме в Україні? А не в якійсь розвиненій країні. І тепер я теж здається знаю відповідь на це питання. Бо Україна найбільш потребує такого позитивного впливу, який може створити теорія несилової взаємодії. В першу чергу на тлі негативу, який є в країні і прикладом якого є істерика навколо мого імені. І мабуть символічно, що я син Теслі, і народився на Різдво. Бо дуже хочеться декому надіти на мене терновий вінок і розіп’яти на хресті.

Я звертаюсь не тільки до своїх студентів, викладачів, співробітників а до всіх людей доброї волі які орієнтовані на роботу, творчість, позитив, а не на знищення. Я хочу, щоб Ви знали, що:

Хто негатив дарує в світ.
Брехню і підлість в раж підносить.
Той у небес пощади спросить,
Як ввійде злом в безмежжя лік.

У це безмежжя гріх повзе.
Там зло в пітьмі від болю виє.
Там Сатани пекельні дії.
Там каяття свідомість рве.

З надією на Ваше розуміння, яке створить позитивне підґрунтя для майбутнього,
Декан факультету інформаційних технологій
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка,
доктор технічних наук, професор,
лауреат Державної премії України
в галузі науки і техніки,
сертифікований проектний менеджер
рівня «А» Міжнародної асоціації
управління проектами (IPMA)                                                       Ю.М.Тесля

Comments are closed